Праця монахинь, що здається непосильною світській людині, є радісною та легкою для них самих, оскільки робиться на славу Божу і ґрунтується на вірі та добрій волі, а не насильстві чи примусі.

Принцип життя монастиря – забезпечити себе усім необхідним, і не тільки себе, але й прочан та усіх хто попросить допомоги. Саме тому монастир оброблює багато землі. Орні землі засіваються пшеницею та іншими зерновими, обробляють монахині чисельні городи та сади. В монастирі є пташник, молочна ферма та навіть свій млин.

Крім того, швейна та золотошвейна майстерні, пекарня, просфорня, трапезна, іконна лавка та кафе для прочан.

Та скрізь встигають працьовиті чернечі руки. Крім щоденний богослужінь і молитви, трудяться Зимненські сестри, щоб розквітала тисячолітня обитель, щоб потребуючі отримали допомогу, а кожен, хто прийшов сюди, зустрів щирий, гостинний прийом.