Хліб усьому голова – говорить народна мудрість. Без хліба не обходиться жодна трапеза, необхідний він і для звершення головного таїнства Церкви – Божественної Євхаристії.

У пекарні Зимненської обителі випікають хліб для монастирської трапези, а також печиво та тістечка для частування прочан і гостей обителі. Діти та дорослі, скуштувавши смачні пиріжки та іншу випічку у монастирському кафе, охоче беруть їх на гостинці своїм рідним.

Окремий послух, що крім вміння та знання технології, вимагає молитовної зосередженості – це випікання просфор.

Просфорня розташована в окремому будиночку на монастирському подвір’ї. У світлій кімнаті тепло і охайно Перед образами завжди горить лампада, і ледь чутно лунає молитва, адже печуть хліб для Євхаристії з благоговінням та побожністю.

В просфорні постійно витає ні з чим незрівнянне благоухання. Мабуть від того, що дека, на яких печуться просфори змащують натуральним бджолиним воском – солодкий медовий запах поєднується з тонким ароматом щойно спеченого хліба.

Сестри просфорниці встають раніше інших, щоб приготувати тісто. Після богослужіння, приступаючи до випікання просфор, черниці моляться до Господа, Пресвятої Богородиці, святим Спиридону та Никодиму просфорникам Печерським, просячи благословення на цю відповідальну справу.

Тісто для просфор робиться з найкращого пшеничного борошна, святої води, солі та закваски. Просфора повинна мати круглу форму і складатися з двох частин, що символізує дві природи Господа нашого Іісуса Христа. На верхній частині просфори печаткою ставиться зображення хреста та монограма IC. ХС. NIКА, що з грецької перекладається як “Іісус Христос перемагає”. Використовуються також печатки із зображенням монограми імені Божої Матері, Її ікон та святих.

Назва просфора (з грецької “приношення”) походить від першохристиянського звичаю приносити в храм хліб і вино, частина яких використовувалась у Святій Євхаристії, а залишки у «вечері любові» – агапі. Після відокремлення літургії від вечері любові, просфорою став називатися власне євхаристичний хліб.

Просфори використовуються на богослужінні щоденно, тому і випікати їх потрібно мало не щодня. На великі свята кількість просфор доходить до кількох тисяч. Крім того зимненські сестри діляться ними з навколишніми храмами.